МИСТЕЦТВА ДВА КРИЛА (СВЯТКУВАННЯ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ХУДОЖНИКА ПЕТРА АНДРУСІВА)

1. Здається, історія – щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Ні, історію творимо ми, повсюди і щогодинно.

2. День, прожитий кожним із нас нині, завтра стане історією. І з того, яким він буде, чим був наповнений, про нас судитимуть наші нащадки.

3. Сьогодні ще один день в історії села Кам’яноброду – день народження великого художника Петра Андрусіва.

4. Яскрава особистість, що принесла славу Україні в світі.
Йому - наша вдячність та шана, про нього - наші згадки та думки.

5. Жива пам'ять про Петра Андрусіва. Його ім’я носить Кам’янобрідська школа.

6. Народ без пам'яті - це не народ,
Це човен, що жбурляє бурне море,
Йому не треба прав, та ще й свобод,
Покірний він й нікого не поборе.

7. Народ без пам'яті спокійно спить,
Це сон, який триває вже віками,
Тож Україну мусимо будить,
Щоб правди сила знову була з нами!
8.Отож, щороку відзначаючи день народження великого художника Петра Андрусіва, ми тим самим торкаємось історичного минулого.

9. Любов митця до Батьківщини
Ішла із серця глибини.
Він був патріотом України,
Також такими будем ми.

10. Петро Андрусів народивсь у Кам’яноброді,
Тут щастя випало рости.
Палку любов проніс у серці,
Хоч жити довелось у чужині.

11.Гордімось, краяни, що маєм такого
Творця історії свого.
Писав полотна він масштабні
Про рідну землю, про село.

12.Щедрість землі увійшла в його душу. Блакитне небо оселилося в його очах. Пензлем лагідно торкався полотна – і народжувались картини, в яких оживала історія України, рідного народу.

13.Чарівно і як радісно було,
Коли картини малював ти щиро.
Тоді й думками линув у село,
Бажав Вкраїні і добра, і миру.

14. Життя Петра Андрусіва - це згусток неймовірного таланту, величезної працьовитості й високої моральності. Багато сказано у його полотнах. Вистачить нам для осмислення на довгі-довгі роки.

15.Пройдуть роки, води життя спливе багато.
І добре, і погане забирає час.
Та чистий образ твій ми збережемо свято,
Твої картини тішитимуть нас!

16.Високість була властива Петру Андрусіву у всьому. Мав відчуття гонору і достоїнства бути українцем, хоч жив в Америці.
17.Був самодостатнім завдяки власному баченню світу; завжди гордився тим, хто він і звідки. Світ для нього починався з рідного села. Він був народний, справжній…

18.Над рідним краєм журавлі летять.
Курличуть «кру» в глибокім сумі.
Десь тут блукав колись, неначе птах,
Петро Андрусів у важкій задумі.

19. В його картинах живе Україна в боях і повстаннях,
Живе її вічна краса.
В козацькому дусі, в історії правди,
Живе незнищенна, міцна і свята.

20.Тож шануймо тих, хто зберігав культуру
І мову солов’їну в тяжкий час,
І пісню нашу, і літературу,
Щоб зараз мали націю ми в нас.

21.Шануймо тих, хто жив заради цього,
Та в пам'яті залишив слід навік!

22.Шануймо, бо без нашої поваги
Залишимось без пам'яті в ніде.
Ці спогади нам додадуть наснаги,
Та й в забуття народ наш не піде.